Розроблено алгоритм індивідуального підходу до лікування хворих на резидуальні камені нирок (РКН), проведено порівняльний аналіз ефективності використання екстракорпоральної ударнохвилевої літотрипсії (ЕУХЛ), контактної літотрипсії та відкритих оперативних втручань. Доведено вагоме значення факторів ризику несприятливого перебігу хвороби, проявом яких є розвиток ускладнень у післяопераційному періоді або чинники, що обтяжують стан хворого: розмір і склад резидуального конкременту, наявність додаткового дренування та запалення верхніх сечовивідних шляхів, розширення порожнинної системи та функціональний стан оперованої нирки. Запропоновано алгоритм вибору отимального методу лікування хворих з РКН шляхом визначення кількісної оцінки у балах прогностично значущих показників, перерахованих вище, з наступним розрахунком інтегрального індексу та подальшим співставленням його величини з межовими значеннями прогностичної таблиці. Підтверджено ефективність використання ЕУХЛ у всіх пацієнтів з РКН з величиною інтегрального індексу від одиниці до п'яти (90,8 % від загальної кількості хворих). У пацієнтів з величиною інтегрального індексу від шести до дев'яти доведено доцільність використання контактної літотрипсії. У разі величини інтегрального індексу більше дев'яти рекомендовано виконання відкритого оперативного втручання з метою позбавлення від РКН.

Зроблено висновок, що основним методом зменшення кількості резидуальних каменів є адекватний вибір лікування у хворих на сечокам'яну хворобу й обов'язкове виконання інтраопераційного рентгенологічного, сонографічного, ендоскопічного контролю за повнотою видалення первинних конкрементів.

Ендовідеохірургічну уретеролітотомію рекомендовано у таких випадках: конкремент сечоводу більше 12 мм, що розташований нижче нижнього полюсу нирки. Неефективність попередньо застосованої екстракорпоральної дистанційної літотрипсії або уретерореноскопії. Ушивати розріз сечоводу слід максимально герметично. Кращі результати під час накладання безперервного обвивного шва. Встановлення "стента" збільшує тривалість операції та підвищує травматизацію сечоводу в місці розрізу. Тому встановлення "стента" необхідне лише при гнійних пієлоне фритах, що спричинені каменями сечоводу. Ретроперитонеоскопічно зручніше оперувати у разі розташування каменя від верхньої третини сечоводу до рівня гребеня здухвинної кістки. Під час розташування каменя нижче - лапароскопічно.

Наведено приклад діагностики пухлин надниркових залоз (НЗ). Після встановлення діагнозу хворим виконана лапароскопічна адреналектомія. У НЗ діагностовано пухлини як кіркової, так і мозкової речовини (альдостерома 5 випадків, кортикостерома - 4 випадки, феохромоцитома - 5 випадків, гормонально неактивна адренокортикальна аденома - 8 випадків). Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Одержаний досвід надає можливість стверджувати, що в наш час медицина дозволяє проводити ранню клініко-лабораторну й інструментальну діагностику пухлин ендокринних залоз. Сучасні технології, насамперед лапароскопічна адреналектомія, дозволяє швидко та безпечно досягти бажаного результату.

Проаналізовано виконання нефректомій із використанням ендовідеохірургічного доступу. У період із січня 2009 р. по грудень 2010 р. виконано 22 нефректомії. З них 7 операцій із приводу термінального гідронефрозу, 5 операцій із приводу вторинно-зморщеної нирки, 10 операцій із приводу пухлин нирок. Лапароскопічно операцію виконано в 17 випадках, ретроперитонеоскопічно - в п'яти. Інтраопераційні ускладнення у 2 (9 %) випадках, перехід на відкриту операцію також у 2 (9 %) випадках. Середній час операції 150 хв, середня крововтрата 185 мл. Середня тривалість перебування в стаціонарі 6,6 дня. З'ясовано, що перевагами лапароскопічного доступу є мала травматичність, зменшення строків реабілітації хворих, скорочення перебування в стаціонарі та гарний косметичний ефект.

Проаналізовано застосування малоінвазивних методів лікування сечокам'яної хвороби (СКХ) в урологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Починаючи з 1998 р., відбулася конверсія підходів до оперативного лікування пацієнтів із СКХ з переважно "відкритих" методик до малоінвазиваних та неінвазивних. Накопичення досвіду проведення останніх зумовило 10-кратне зростання кількості операцій. Станом на 2012 р. лише 3 % операцій з приводу СКХ виконані класичним "відкритим" методом.

Наведено результати аналізу показників функціонального стану нирок у 102-х пацієнтів з малоінвазивними та відкритими урологічними оперативними втручаннями, проведеними у зв'язку з патологією нирок і верхніх відділів сечоводів. Найбільша різниця в функціональних змінах була відзначена у швидкості клубочкової фільтрації та рівні креатиніну у разі відкритих операцій у порівнянні з малоінвазійними методиками.

Приведены результаты анализа показателей функционального состояния почек у 102-х пациентов с малоинвазивными и открытыми урологическими оперативными вмешательствами, проведенными в связи с патологией почек и верхних отделов мочеточников. Наибольшая разница в функциональных изменениях отмечена в скорости клубочковой фильтрации и уровне креатинина при открытых операциях по сравнению с малоинвазивными методиками.

Наведено результати застосування алгоритму розрахунку місць розташування троакарів при ендовідіохірургічних втручаннях у разі патології нирок і проксимального відділу сечоводу. Проведено аналіз ефективності виконання оперативних втручань із застосуванням алгоритму і без його застосування. Відзначено особливості формування доступів залежно від особливостей пацієнта та місця знаходження патологічного вогнища. Безпосередньо для побудови тривимірних моделей і виконання розрахунку параметрів ендоскопічних втручань використовуються дані, одержані при виконанні мультиспіральної комп'ютерної томографії в кортикомедулярну фазу контрастування.

Приведены результаты применения алгоритма расчета мест расположения троакаров при эндовидиохирургических вмешательствах при патологии почек и проксимального отдела мочеточника. Проведен анализ эффективности выполнения оперативных вмешательств с применением алгоритма и без его применения. Отмечены особенности формирования доступов в зависимости от особенностей пациента и места нахождения патологического очага. Непосредственно для построения трехмерных моделей и выполнения расчета параметров эндоскопических вмешательств используются данные, полученные при выполнении мультиспиральной компьютерной томографии в кортикомедулярную фазу контрастирования.